Мова – це не просто спосіб спілкування, а щось більш значуще.
Мова – це всі глибинні пласти духовного життя народу, його історична пам’ять,
найцінніше надбання віків, мова – це ще й музика, мелодика, фарба, буття,
сучасна, художня, інтелектуальна і мисленнєва діяльність народу.
Олесь Гончар
З року в рік 21 лютого увесь світ відзначає Міжнародний день рідної мови. Історія свята має досить сумну історію згідно якої 21 лютого 1952 року в Бангладеш (Східний Пакистан) влада жорстоко придушила мітингувальників, які протестували проти заборони на використання в країні своєї рідної – бенгальської мови. З 1971 року, після проголошення незалежності Бангладеш, цей день відзначають у країні як день мучеників, які загинули за рідну мову. За пропозицією цієї країни у листопаді 1999 року на ХХХ сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО проголосило 21 лютого Міжнародним днем рідної мови.
Мовну ідентичність нашої солов’їної також неодноразово намагались ліквідувати: офіційно забороняли, оголошували неіснуючою, вважали діалектом російської, масово водили двомовність та ін. Та попри всі утиски, заборони – українська мова вистояла! Наразі в Україні функціонує система неперервної мовної освіти, підкріплена виваженою мовною політикою держави, спрямованою на досконале володіння рідною мовою кожним її носієм, обов’язкове оволодіння державною українською мовою всіма громадянами (незалежно від національності, віросповідання, сфери суспільно-виробничої діяльності), на знання іноземних мов, виховання мовної толерантності.
Сьогодні, коли збройні сили України захищають нашу державу від московських загарбників, грамотне володіння рідною мовою є заслугою, обов’язком, способом боротьби за волю, показником нашого духовного багатства! Доки жива мова в устах народу, до того часу живий і сам народ!