Відкрита лекція від професора кафедри педагогіки та освітнього менеджменту імені Богдана Ступарика в рамках Академії тьюторингу

15 травня 2024 р. відбулося чергове заняття Академії тьюторингу з професійного зростання для викладачів, аспірантів, магістрів педагогічного факультету. Доктор історичних наук, професор кафедри педагогіки та освітнього менеджменту імені Богдана Ступарика Борис Петрович Савчук провів відкриту лекцію на тему «Технології коучингу».

Професор розкриваючи сутність та версії походження феномену коучингу закцентував особливу увагу слухачів на різноманітні версії інтерпретацій освітньо-педагогічного коучингу, як вітчизняних, так і зарубіжних дослідників.

«Етимологія феномену вводиться з 50-х рр. ХVI ст. та пов’язується з угорським містечком Коч, яке стало відомим завдяки виготовленню возів, екіпажів та карет. Найкраща з них отримала назву «карета з Коч». Поняття «коуч-карета» трансформувалося у «коуч-тренер»: коренева основа «коуч» стала поступово асоціюватися зі швидкою доставкою людей із пункту відправлення в місце призначення, із тим, що «допомагає швидко рухатися до мети». У XVII – XVIII ст. словосполучення «передати в кареті» (річ, послання тощо) поступово набуло значення «наставляти», «давати приватні інструкції», «готувати кого-небудь до іспиту, конкурсу», – зазначив науковець.

Мету освітньо-педагогічний коучингу Борис Петрович вбачає у допомозі здобувачеві освіти розкрити і реалізувати свій внутрішній потенціал через визначення і цілеспрямоване просування обраним шляхом на основі особистісного і професійного саморозвитку та власної відповідальності за досягнення запланованих результатів.

Особливу зацікавленість аудиторії викликало знайомство учасників заходу із базовими техніками й моделями коучингу, такими як: техніка «сильних запитань»; М. Дауні «Модель Т»; техніка «активного слухання»; техніка нерозуміння; коучингові інструменти нейролінгвістичного програмування («Шкалювання», «Постановка цілей», «Фокус мова», «Лінія часу», «Робота з емоціями», «Стратегія Уолта Діснея», «Асоціація/дисоціація», та ін.); техніки подолання опору та налагодження зворотного зв’язку; техніки регуляції і саморегуляції психоемоційного стану.

Присутні на зустрічі активно включались в обговорення, ставили низку запитань професору, дискутували.